Дещо з мого ознайомлення: Продовженя... так сказатьс

Все почалося з того, що я чисто випадково... (насправді дуже навіть ціленаправлено) почав писати. На мою думку- повну х...ню. Писалося все це в кишеньковому записнику, в якому ж також писалися всі телефони, майбутні справи... Не суттєво.

Забув якось цей записник на роботі. А в мене в начальниках баба ходить. Брюнетка фарбована. Не симпатична- але це не важливо.

№1 Зав’язка!

Вона довго не віддавала мені мій записник. Ні. Там не були віршики! Там були маленькі плани оповідок, історій... Балдів я потроху пишучи дорогі мої читачі...

Так... тоді я думав, що в інтереті людці...

Начальниця, виявилось... була серед тих людців. Писала на якомусь російському сайті "Графоманов нет". Чесно скажу- заходив. Не сподобалось, хоч люд надзвичайно толерантний. Так панянко Анаірдо не тільки ви вимагаєте толерантності!!!

Що після того почолося: "Гаспадін Жилько, пачєму ви не пєчатаєтєсь на сайтах... Ета же інтересна... Гаспадін Жилько, так ви аказиваєтса умний чєлавєк. Гаспадін Жилько- ви аказиваєтса кніжкі чітаєтє..."

Мене це так вгребло, що дозволив їй виставити свої твори(де не захотів знати і під яким ніком подавно)—тільки, щоб не діставала. Так ні. Вона переклала все те на рос. І відправила все на той Графоманов... І мені завалили мило ідіотськими листами...

А вона либиться і тявкає мов пудель:"Гаспадін Жилько, люді інтєрєсуютса, пачєму нє атветєтє???"

І я почав на то відповідати... Почав сидіти на тих ідіотських форумах. Якісь зустрічі відвідувати... Я ж сам Дніпропетровський... Не суттєво. Оскільки родом я з Трускавців і мама в мене була принципіальна- завжди говорив на українській (поза роботою звісно, бо на роботі в спілкуванні занадто заважало випендрювання)...

Хе-хе... далі напишу завтра.