Зовсім інші, практично чужі (система)

Мініатюра «Зовсім інші, практично чужі»

(система)

Цикл психологічно-мотиваційної прози

Тяжко бути іншими, не такими як усі. Тяжко створювати буферний простір навколо себе та герметизувати себе-коханого у ньому. Ще тяжче, виявляється, вижити у створеному соціумом середовищі клонів і не перетворитись на частину сірої раболіпної маси. Знати з народження , що щось тут не так і не отримувати постійно ні відповідей, ні доказів цього. Замучили постійні відчуття дежавю… Якщо ти бачиш себе у цих словах – читай далі , там теж цікаво. Якщо ж ні, можеш іти дивитись телевізор, там уся істина твого світу. Для тих хто залишився набираю текст далі . «Система? Ну так давайте боротись ?», скаже кожний з усвідомивших цей грандіозний подвох . Скажу чесно - безкорисна і не цікава справа, що приведе тебе до внутрішнього самовідторгення та прийняття навколишнього світу таким яким він є. Але ж ти не дурак, щоб з закоченими рукавами , у тільняшці на тачанці брати Верховну Раду. Вже було щось подібне, наслідки комуністичного ладу ми ще до сих пір перетравлюємо як вомбати жорстку, гірку травку. Знаючи це, ти підеш і отримаєш освіту і не одну. Поступиш на службу, наприклад у податкову. Там ти дослужишся до крупного начальника, завоюєш довіру та прихильність усіх щаблів податкової адміністрації своїми «правильними» рішеннями на рахунок «правильних» документів, тебе переведуть ближче до командування. Потім влада, участь у виборах в ВР, наступним кроком стане балотування на президента країни. Є! Ти президент і у твоїх руках усе: країна, закони, народ і нарешті та сама система. Ну і звичайно ти її руйнуєш, як і обіцяв собі та виборцям. Маємо: хаос, війну, голод, світове відторгнення. Країна розвалюється на очах, і ти у паніці розумієш, що це все не зпроста створювалось віками і зовсім не дурнями. Питання «для чого?» відпадає автоматично. «Ну пробив ти головою стіну…Ну і що ти будеш робити в сусідній камері ?!». Цей «бородатий» афоризм як найкраще характеризує факт фіаско руйнування системи. Все що нас оточує – є не чим іншим як штучно створеним оточенням. Ні. Не «матриця» , а реальність створена людьми для людей. Для контролю та стримання маси. Для нав’язування примарних цілей та мотивів, що задовольняють саму ідею життя. Система є психологічно збалансованою у всіх спектрах нашого існування. Має підготовленні відповіді на усі загальні питання. Але для нас цих відповідей виявилось замало. Можливо, ми люди - індиго ? Ні, просто ми ті , хто тонко відчуває навколишнє середовище і це не дає нам спокою.

Корінь проблеми потрібно шукати у давній приказці - «Менше знаєш – краще спиш». Тепер я абсолютно ясно усвідомлюю її сенс. Відкритим залишаться одне питання – «Чому ми не перейняли встоявшуйся модель поведінки соціуму?» . Не знаю. Чесно. Можливо природне відторгнення синтетик, а можливо аномалія свідомості чи ще ліпше - набуте усвідомлення чогось істинного. Кожний сам має шукати відповідь на це питання, так як воно є індивідуальним для кожного з нас. Неймовірна жага знання переповняє чашу терпіння. Зла гра просочилась в усі сфери життя пересічного мешканця планети. Як вижити і залишаючись собою і не з’їхати з глузду ? Відповідь, як завжди лежить на поверхні - пристосуватись. Так, пристосуватись до системи, стати її частиною з похабкою надможливостей. Передусім потрібно об’єднатись у команду з людьми близькими по духу. Сильна , сплоченна команда однодумців – є ключем до успішної реалізації усіх (!) наших задумок і запорукою щасливого гармонійного життя. Без фобій, забобонів, ненависті, але з постійною підтримкою собі подібних. Сама по собі людина є мізерним комочком енергії, і швидко згасне під впливом маси оточуючих світу цього. Об’єднання разумів створює надмашину, що здатна прогресувати та генерувати захисний бар’єр від зовнішнього світу, притягуючи до себе все більше і більше талантів, ідей, колориту і на кінець грошей. Для цієї команди не відомі невдачі та разачарування, помилка одного вважається за науку для усіх. Ідеально…

Цікавий і той факт , що ми не побіжимо рвучко шукати однодумців, та об’єднуватись заради спільної мети – це є нормальна реакція. Для цього повинен бути величезний поштовх. Потрібен стержень команди, зв’язний елемент, що конденсував би навколо себе інших. Станьте їм! Допоможіть собі та іншим. Неважливо як далеко зайшов ваш конфлікт особистості (93% мешканців планети його мають, здогадуюсь хто ці 7% відсотків щасливчиків…), ви його позбудетесь. Головне правильно вибрати момент, не помилитись з вибором притендантів у команду, і нарешті основне - будьте сильними нарешті і сила прибуде з вами. Будете собою зі-своїми, перестанете «носити маски», позитивні думки будуть породжуватись самі і будувати міцний фундамент під майбутнє.

Не вірите? Спитайте, наприклад, у Уорена Баффета. Він ніколи не був нещадною акулою бізнесу. Кожний у команді створював майбутнє команди і не переживав за своє. І зараз, досягши усього передав практично увесь свій статок у благодійний фонд Гейтса. Глибоко проаналізуйте цей момент. Досягти всього і не втратити людяність, народну повагу, і нарешті свою душу. На горизонті життя – ще і планетарну вдячність завоювати, а це я Вам скажу дуже важко, так як багатіїв завжди ненавиділи та призирали. Популярність мали тільки мученики та публічні люди з сумнівними благородними вчинками. Система працює, і їхня і наша. Користуйтеся нею, модернізуйте, доповнюйте і передавайте іншим. Станьте частиною тих 7% відсотків щасливого, населення з повним осягненням своєї місії життя, цілей та методів її реалізації.. Будьте таким яким ви є насправді. Всього Вам найкращого друзі.

Автор: Поремчук Євгеній Володимирович ака Ріко Кабашик – Кілбаска

Сайт: http://www.genya.net.ua

Електрична пошта: genya@genya.net.ua

ICQ: 321324376