На першу сторінку
 
РеєстраціяЗайтиВідновити доступ
ЛітКлуб лого
всі твори проза поезія інше рецензії форум автор

Мить, коли говорить тиша

Юлія Мусаковська, 03.03.2008 року



Дзичання комах

під щелепою мого балкону –

нестерпне;

невтомний сусіда приводить оселю

у вигляд швейцарського сиру;

і знову убивче електро-“дз-з!”

а зліва – телефон-параноїк

щохвилі зривається,

голосячи скажене “дз-з!”,

і двері скриплять разюче-монотонно…

Така собі пекельна какофонія:

біля басейну киплячої смоли

сотні чортенят

зухвало вистукують ратицями

шедеври Вагнера

і підсвистують…

Браво!..

Поставлю сприйняття на “pause”

і чую тільки,

як виконує кімнатна рослина

священний ритуал фотосинтезу,

як падає вниз усередину слово ніколи,

як парафіном свічка оплакує фатум,

як виростає байдужість жінкою-вамп,

як осідає пилюка на меблі, що сплять,

як приходять думки,

від яких важко дихати,

як в годиннику вічності сиплеться пісок через отвір,

до нового відліку часу,

як падає пасмо волосся на чоло,

у мить до вибуху овацій,

мить, коли говорить тиша…

-2000-

Читати коментарі (2)
Рейтинг Оцінили Переглянули
2 Артур Томський , Майя. 777
( написати коментар )
slavchyk
2008-03-04 14:27:41
набір гарних речень і думок... а деж типу вірш...
(відповісти)
Майя
2009-03-22 10:17:24
А мені спододалося! Так легко, а головне - правдиво. І не засмучує, а заспокоює...
(відповісти)
( написати коментар )