Nastроєве

Я безnastанно безnastенний

Nastає nastороженість

Nastромлююся na stрілку годинника

Щоб власною вагою прискорити частотність її обертів

Час летить? Хто це сказав? Я щось не бачу –

Так ніби хтось там навмисне тисне na stоп...

Малюю na stіні гімnastа

Як символ руху

Та навіть він не допомагає

Розмити в швидкості все навколо...

Чому? Бо

Намагаючись наблизити nastання перетину наших nastроїв

Зі всіма nastупними елементами такого любого взаємоnastупу

Я забуваю про одне:

Я залегкий щоб змусити годинникову стрілку крутитися швидше

Гімnast na stіні не рухається, бо картини нерухомі

А na stоп тисне Бог...

І я не помічаю

Як він повільно перетворює

Мою безnastанну безnastенність

На кількаденне очікування

Мого кількаденного переходу

До кількаденного виміру NAS.