На першу сторінку
 
РеєстраціяЗайтиВідновити доступ
ЛітКлуб лого
всі твори проза поезія інше рецензії форум автор

Мона

Юлія Мусаковська, 17.03.2008 року



Не жінка. Тільки контур олівцем

окреслено… Вдоволений художник

відчув себе чи не знаряддям Божим,

наводить пензлем нашвидку: лице

уже чіткіше, хоч іще порожнє..

Змішає кольори, як забагне

натхненно налаштований аматор.

і плями фарби, начебто стигмати,

позначили його долоні… Не

рівнятися на Нього, не вдавати -

не смій!...З напівпустого полотна

принаджує його, мов Галатея -

м’яка, в подобі глиняній, жона,

чи, дотику чекаючи, струна,

ескізна постать. Світла або темна -

вже рішення за ним. Бо майстер – він.

Ні докорів, ні нарікань не чутно -

вона ж - заледве контур, тільки тінь

німа. Забувши, що людське - то тлін,

недбалими мазками пише сутність.

Пригледівся - овва, суцільний ляп...

Марудна праця, образ незугарний...

Полишив, ніби іграшку маля,

пішов. Ридання чується здаля,

і полотном стікають сльози-фарби…

… І тільки контур вогко мерехтить,

просякнувши чеканням невгамовним.

Вона ще вірить, що надійде мить,

і майстер інший, стримуючи хіть,

створити з неї схоче власну Мону.

Читати коментарі (1)
Рейтинг Оцінили Переглянули
5 Артур Томський , З.Іренка , gadfly , Микола Нечета , Роман Миронов. 672
( написати коментар )
Микола Нечета
2010-11-20 08:37:52

А, може, фарби чорної хлюпне,

Обіллє брудом, що й на холст не влізе,

Мітлой поганою облуду наведе,

І вийде, вже не модна Кондоліза (Райс).

(відповісти)
( написати коментар )