На першу сторінку
 
РеєстраціяЗайтиВідновити доступ
ЛітКлуб лого
всі твори проза поезія інше рецензії форум автор

Стадо

Anairda Kashef, 31.03.2008 року



Знову в ці сірі будні. Я знаю, що їх можна зробити кольоровими. Береш трохи гуаші змішуєш з настроєм, заливаєш цю суміш у пульвиризарор і бризгаєш цими барвами на все що бачиш... а потім заставлять помити... звикші до сірості. Так починається дизбаланс твоєї душі, карієс твоїх вражень, простатит можливостей. Ти бігаєш по аптеках, по лікарях, по знахарях і ніхто не може сказати що трапилося. Так триває... Час нокопичується в тобі. Пісок твого годинника перевищує всі ліміти і ти розбиваєшся. Тріскаєш наче повітряна кулька. Але від твого ба-бах ніхто навіть не проснеться. Починаєш моделювати бомбу... але це лише наступна повітряна кулька. Цикл хмари-дощ-пара триває... і ти у цьому місиві триваєш. Згодом ти починаєш в собі накопичувати враження, маски, позитиви і негативи, ти стаєш резервуаром для емоцій цього світу, ти проникаєш у нього він проникає у тебе, і скільки б ти не кричав Годі... це триватиме... ти приречений на це з народження.

Так починаються втечі.

Дистанція забігу невідома, мета ще вирішується, кількість суперників необмежена. Ще приймаються ставки. Граймо, панове! Тільки ось нема тих хто гратиме... всі хочуть бігти. І ти з ними... бо вони це стадо і ти у ньому його частина... Ти біжиш... день рік десять... Ти купуєш на пібрані на дистанції гроші матеріальні блага, будинки у яких ти житимеш, авто на яких ти їздитимеш, жінок з якими кохатимешся... це все буде для тебе коли ти добіжиш...

Ну ось він фініш... Порепаний часом, можливо ти чогось навчився, щось збагнув, ось осягнув... але це фінал.

Ти розумієш що насправді ти нікуди не бігав, а лише знаходився на сцені... Спершу ти був хлопчиком, хорошим хлопчиком, бо так подобалось мамі... Потім ти був крутим чуваком, бо таким тебе сприймала компанія і друзі. Ти був найкращим коханцем, бо жінки інакшого не хотіли... Ти бігав довкола по сцені, змінював ролі і сюжети, грим і партнерів з якими і для яких ти грав. Скоро впаде завіса і як би це не було банально, собою ти був доти, доки не навчився говорити, не навчився притворятися, не навчився мистецву втікати від себе на дій дистанції від життя до смерті.

Я хочу бути інкшою! Хочете можете сприймати мене, або ні... але я так втомилася. Але я частинка цього стада, це прикро визнавати, кожен хоче це заперечити, адже кожен ОСОБИСТІСТЬ... так саме так ОСОБИСТІСТЬ... Кожен прагне бути індивідуальністю, єдиним і неповторним... так ми є такими Є!!! І утворюємо таке собі стадо з ОСОБИСТОСТЕЙ!

ЛЮДИ не сприймайте, написане як особистісне! Це не є звернення до когось! Це так аналіз... їхала вечором у маршрутці... а там таке СТАДО!

Читати коментарі (5)
Рейтинг Оцінили Переглянули
6 Читач , punker_vague , John Lennin , Микола Нечета , jUlee SoLoMko , Роман Миронов. 777
( написати коментар )
Читач
2008-03-31 12:41:42
От за самокритику маєш +1
(відповісти)
НЕчупара
2008-04-03 20:55:33
здоров
(відповісти)
Ірена Гроно
2009-04-24 13:04:06
бризгаєш, звикші, проснеться і притворятися псують всю картину, нема таких слів в українській мові. А так, чудові образи, хоч і стара як світ ідея.
(відповісти)
John Lennin
2009-11-10 14:49:30
Ідея завжди актуальна. Подання +
(відповісти)
Микола Нечета
2010-09-07 11:59:31
Ви Адріана? Звідки таке дивне ім*я? Напишіть про себе щось відверте, може виникне цікавість читати інші ваші твори. Вас тут хвалять. На граматичні помилки не зважайте. Арфаграфія, как Канг-Фу. Справжній майстер єю біз надабнасті ні пользуєцца!
(відповісти)
( написати коментар )