Я забула двері зачинити...
Я забула двері зачинити
Я забула двері зачинити,
З холоду здригаючись, зайшла.
Так до мене хоче вітер вити,
Бо його покинула, пішла.
Порожнеча у душі царює,
Хаотично розбіглись думки.
Та, що пише, уже не горює,
Бо не бачать любові рядки.
Зла хурделиця там грозиться,
Та я тут, а вона за вікном.
Він мені вже не буде сниться,
Не згадаю його перед сном.
Розучилась тепер любити,
І навчитись чомусь не хочу,
Бо я прагну спокійно жити,
Я нарешті люблю не шепочу.
Я казки вже умію творити,
Наче казка, життя мені стало.
Я себе вже змогла навчити,
Що тебе мені буде мало.
Я повірила в диво своє,
Так хотілось мені чудес.
Став тепер ти горе не моє,
Я на сьомому небі небес.
Не живу вже тобою, не вмію,
Як кохати тепер не збагну.
Просто добре я жити волію,
Я прокинулась наче від сну.
На вечірнє небо я гляну,
Не побачу падучу зорю.
Від нещастя свого не в’яну
Та зорі не кажу : «Люблю!»
11.12.07р.
| Рейтинг | Оцінили |
|---|---|
| 1 | х. |
