Самбука
Три зернятка кави, як твій погляд
у цьому безбарвному просторі в`язкому,
в міцній солодкавій дійсності.
Ти став трьома смаженими зернятками,
які необхідно ковтнути,
аби довершити життя “тут і тепер”.
Самба-самбука, така спонука
обпалити тебе, обпекти, спалити,
дихати тобою, бачити, випити,
ковтати, вдихати і не видихати,
аби тільки зігріти, аби довершити
найкращий з можливих світів.
Ти в цьому еллеї самбуки
знову тримаєш мене за руку,
серце, плечі,
і світи перевертаються,
Я і Ти.
Легкий захват відчаю,
покусівання відчаю ніччю.
В голові терпкість часопростору,
ти досі стоїш осторонь,
але неодмінно впритул.
Мене забирає анісовий намул
на далеке дно безбарвності,
без кольору, без ясності…
Ти легкий на поверхні,
такий легкий, терпкий.
А я важка на дні.
Самба-самбука, тримай мене, спонука,
тримай мене міцніше,
задуха все щільніша.
Самбукою в мені
минають захмелілі дні.
| Рейтинг | Оцінили |
|---|---|
| 8 | Атена , Емілія, х, ---, Нельсон Манделла, Юля Смаль, Ivan Saveman, Vikulsija. |
2008-07-06 02:45:05
Кул