На першу сторінку
 
РеєстраціяЗайтиВідновити доступ
ЛітКлуб лого
всі твори проза поезія інше рецензії форум автор

І нині, і прісно...

Юлія Мусаковська, 15.07.2008 року



Ми були чоловіко-жінки,

так би мовити, жінко-мужчини,

припасовані спина до спини,

ніг – дві пари,

чотири руки.

Неділимі на дві половини.

Нерозлучними вдень і вночі,

у єстві залишатись подвійнім -

що за благо!

Стихія чи війни -

не вбачати халепи ні в чім

на безжальній землі-скотобійні…

Бо кінцівки - сплетіння ліан,

тіло - гілка, удвоє міцніша;

бо любов’ю заповнено нішу

поміж ребер – двохвимірний жбан.

І ніхто не чекав, що вперіщить

блискавицею заздрісний бог -

мов аптекар, розтявши несхибно

посередині.

От, халамидник!

Поділив повноцінне на двох

безпорадних істот.

І не видно

ні промінчика в цей буревій –

другий дар ошалілого бога.

Тільки темним тунелем дорога.

А вірніше - дороги є дві…

І на плечі насіла незмога,

і утрата – на горлі кільцем,

і стікає від розрізу рана

ярим соком.

Ти – пан, я же – панна

і віднині, і прісно. А сенс?

Чи ми справді пани собі?

Марно

продираючи нетрі густі,

виглядати єства половину.

Вдвічі менше зосталося звивин,

вдвічі важче самому іти.

(Та коли віднайду - не покину,

міцно пальці затисну тонкі,

як пізнаєш. Ні небу, ні бісу

відібрати не дам...

Серцю тісно.

Я - це ти,

ти – це я.

Нині й прісно,

поза часом - вовіки віків.)

Читати коментарі (0)
Рейтинг Оцінили Переглянули
5 kuraj , polishuchka , Оленка Бараненко , Наталка Янушевич , Тетянка. 773
( написати коментар )