Триптих(частина 3:НЕОФАШИЗМ)

І

Це наша Україна!

Де слав’яноімперський фюрер

Власноручно підписує кров’ю

Новітній мюнхенський пакт:

«Мир вам обкрадені, в кожен фіґвам!

А менші не матимуть права

Без старшого жити в сімействі

Тож НАТЕ вам залишки миру,

Обмивок на зідрану шкіру.

Бо ви ще малі помежів?я,

Бо що ви без нашого хліба

Свиріпа! Без світла і газу,

Ну й що, що ціна європейська,

Ну й що, що маленькі зарібки –

Ви хочете жити? Платіть:

Вугіллям, а можна й заводом,

Здобутками, смертю за працю,

У вас ще не вся нерухомість,

У нас ще не всі підприємства,

У вас ще не всі втікають,

У вас ще не всі говорять

Отак як колись ми навчили,

Чи може дарма розпустили

Своїх бандюганів обжитись,

Замість знавців-українців,

Які табори заслужили

Своє ви віджили, хрести вам!

ІІ

Це наша Україна!

Біля звалищ Голгофи-Говерли

ЄСМ есемесить по світу,

Що розтоптано берцами ваше,

Що серпами на тризубі вени

Порізано без заборони,

А молотом констутиційне

Померлого націоналізму.

Нас «ваші» за це фінансують,

Ще тішаться в тінях приміщень

Сліпі прокуратори Юди!..

Скорботне сімнадцяте жовтня

Так бавляться діти на Сході –

В молільниках відеозрада,

В інеті реванш вандалізму.

А де ж обіцянка: «За ґрати?»

Та чи ще комусь спогадати

Студентів, що вийшли під кулі

Під розстрілом гімн іще юний

Співали без страху померти!

А нині до зброї не встати

Ми тілько вживаємо мати

О, Боже, серця позабули

Що все ж не умерла ВКРАЇНА!

ІІІ

Це в нашій країні!

Окуповане море варварським брухтом

До дві тисячі сімнадцятого року,

Укріпляє на крейсерах «братні» знамена…

Майн фюрер у бункері кисне –

Банальне за гладження шкіри.

Та все таки, майн президенте,

Тебе знов залишили з носом

Дивися: він став бутафорним,

То як ти відбрешешся братству ВР

Коли депортують татарів,

(Завваж, саме наших татарів!)

Які ще харкаються туберкульозом,

Російським туберкульозом Сибіру!

І ми, останні живі патріоти,

Вступимо в січ, пліч-о-пліч із ними,

Захищати свій власний народ

Який зіпсувала несправжня історія

Зґвалтована літописцями комунізму

Зіграна під гармошку П. Морозова

Тим бидлом, що волю паплюжить!

IV

Це наша Україна!

Де пам’ятник Грушевському

Вітається трохи нев’їждаючим поглядом

Із монументом Леніна –

З отою забальзамованою лялькою,

З отим сурогатом більшовизму,

Що у відповідь націоналізмові

Трибунив свій приданий лозунг:

«Погляньте, ці руки нічого вже не крадуть,

Ці руки нікого не вбили,

А віра – то опіум, гляньте

Як в корчах конає еліта,

З хрестами на…стріляних грудях.

Оті царюючі наркомани,

Оті живодери істин,

Оті распутіни та столипіни,

Оті архіватори багатства.

А у нас матросня, що їм скажеш,

Юнцям молодих революцій!»...

Грушевському важко вставати

Із крісла свого кам’яного,

Нажаль вже зістарився вуйко,

Ще від універсалу,

В якому на збитих колінах

Молись Вкраїні нардепи.

Молилися справжньо і щиро

Так нині ніхто вже не вміє!

V

Це наша Україна!

Змінені габарити літер:

АЕС залюбки на ЄС,

Позиція (раком) на опозицію,

Добротна собі композиція

Плакалась нам коаліція

На всіх документах підписано:

Так сказав Янек,

Так утвердив Заратустра.

Так мотивував Ніцше,

То що тобі, мамо, за закони

Коли їх не можливо прийняти,

Коли їх не маємо права захищати?

Коли дебати посилаються

На єдину істину: «Та якось буде!»

Але раптом не буде нічого?

Ні України, ні моря, ні дідька, ні Бога

І ми, на півострові Крим тягнемо

Імператорські баржі.

Всеукраїнські нації,

Всеслов’янські раси

Монголоїдного типу

Степової забутої культури,

Де буде багато пам’ятників

Та чи будуть вони відрізнятися

Поміж героїв, окупантів і злодіїв?

Чи скаже хтось в траурні дні:

Це наша Україна!

17.о2.2оо8