В передчутті… осені…

Повіяло осінню у легкому шлейфі аромату швидкоплинного літа… Дощ зашумів загадковим шепотом, в якому вгадувалися нотки багряної пори… Запахи пожовклого листя, його шуршання під ногами… Пори усміхненого, лагідного вересневого сонця, розміреної похмурості жовтня, домашнього затишку, сповненого передчуттям ранньої зими в листопаді…

###

Осінь… Величні гори дихають туманною прохолодою, купаються в золоті, заворожують ледве відчутним шумом прозорих потічків, з якими граються все ще по-літньому радісні промінчики сонця… Тиша… Багатогранна, глибока, яку завше хочеться слухати на одинці… Така тиша буває лише восени, лише в горах…

###

Восени прагнемо тепла, шукаємо затишку і знаходимо його під рідним м’якеньким пледом у обіймах коханої людини…