На першу сторінку
 
РеєстраціяЗайти

Небо без хмар - Розділ 1 (а)

Sehrg, 29.10.2008 року

Це був звичайний перехожий, який літнього вечора завітав у маленьку непримітну кав’ярню, розташовану на розі двох невеликих вуличок. Він на мить зупинився, роздивляючись зал, і направився просто до столика за яким сидів я.

Він запитав, чи можна присісти, я відповів, що так. Він сів і мимохідь зазначив, що сьогодні був жаркий день, і я так само погодився. Підійшов офіціант і запитав, що він хоче собі замовити. Він замовив каву „Під каштаном” – за назвою кав’ярні – і медове тістечко. Коли принесли його замовлення, до запаху кави, яку пив я, додався легкий запах мускатного горіха. Він сказав, що дуже любить поєднання смаків меду і кави. Я відповів, що також, просто сьогодні вирішив спробувати бізе.

Мій співрозмовник представився – його звали Іван, він жив і працював недалеко від кав’ярні, у нього була художня майстерня. Я так і подумав, що він може бути художником, як тільки побачив його довге волосся та й у вбранні його щось було від художника. Він сказав, що доволі часто сюди заходить і бачив мене вже одного разу – два дні назад.

Він запитав мене, чим займаюсь я. Я також представився і відповів йому, що зараз у відпустці; пишу книгу. Іван зазначив, що я - неговірка людина. Я відповів, що так і подумав, що й справді вподобав цю кав’ярню насамперед через те, що вона маленька, затишна і в ній завжди мало людей.

Іван пив каву великими, я би сказав, експресивними ковтками і так само експресивно їв медове тістечко. Він допив каву і сказав, що в майстерні його чекає незавершена картина – білі лілеї у темряві ночі. Він додав, що вибачається, що порушив мій спокій і було цікаво познайомитись, але йому треба йти. Я запевнив його, що він ніскільки не завадив і мені було приємно познайомитись. Він пішов, а я замовив собі ще одну чашку чорної гіркої кави і бізе.

Коли я вийшов, були глибокі сутінки, горіли ліхтарі, небо було хмарним і ледь-ледь світлим. Я пішов до помешкання, в якому зупинився на час відпустки і зараз мені був до вподоби стишений ненав’язливий сутінковий гомін невеликого містечка.

Читати коментарі (4)
Рейтинг Оцінили
1 frau Richter.
( написати коментар )
elfiyka
2008-10-29 14:06:08

Бізе. -- то так і має бути з великої букви, тобто в першій частині твору Ви пили каву з солодощами, а в другій з композитором? ;)))

Я спочатку за своєю звичкою прочитала другу частину твору, а потім першу, друга сильніша мені видається, ну може тому, що там подій більше.

(відповісти)
Олена Войтух
2008-10-29 21:12:06

Він писав твір, а я його читала.

Він пив каву, а я - варення.

Якби він назвав твір "він і я", я би оцінила його самокритичніть, а так він повторюється, а я кажу: вчися!

(відповісти)
gadfly
2008-10-29 23:03:37

тобто, прислухаючись, роблю висновки, що не варто й читати. і не буду, не охота..)

(відповісти)
Катруськін Лукум
2008-10-30 17:05:33

Я так розумію- це зав'язка?.

Схоже на запис у щоденнику, в якому занотовуєш події та інші деталі, які ніби і не потрібні- але шкода забути.

У цьому проблема... хочеться трішки відчути героя

(відповісти)
( написати коментар )