Мовчання і хвилі

На одному боці телефонної лінії вона роздумувала про причини, а на протилежному він роздумував про неї. "Мовчання і хвилі", таке собі смс - кіно з безконечним флудом і неймовірно красивими словами, які він так і не знайшов. Так само як не можливо знайти тюльпани взимку, але тюлюпани - це чужа історія. Хтось розвішував на балконі мокрі лахи, хтось мив вікна, чувак в зеленій, гладко випрасуваній футболці, курив на балконі дамські сигарети і допивав своє пиво. Не було ні темно ні світло. Це не був день, це були просто будні і два боки телефонної лінії. Сміялися діти і облазила біла фарба на віконних рамах. Біля ліжка хтось поклав квітку, яка пахла дивно, але не можна сказати, що не приємно. Він не знав, в якій коробці вона зберігала шприци-голки і яка повинна бути доза. Він навіть не знав скільки залишилось і чи варто просити її вбити в ньому жаль. Йому здавалося, що у тітки, яка часто навідувалась у його палату, її очі. Вона писала короткі листи, щоб потім їх відсилати у невідомому напрямку. Вона жодного разу не прийшла, вона не хотіла руйнувати сюжет. Спостерігала кожного дня, як у парку блукали тіні закоханих. Вона думала, що цікавіше було б подивитись якесь плаксиве американське кіно. Вона просто хотіла зрубати усі дерева, на верхівках яких застрягли смси, які так і не дійшли. Смс, відіслані вночі, або коли вже не було куди їх відсилати. Вона одного разу майже прийшла. Майже зайшла в кімнату і майже поцілувала. Майже вбила і майже померла. Вона весь цей час не забувала, що аутсайдери ніколи не помиляються.