занадто банальне

жило собі риже дівчисько.таке риже канапате таке смішне шо ну!і ось дівчисько закохалось.але біда!в кого?в старшого за неї дядька.ехх.не повезло..плаче дівчинка а дядько навіть не догадується ні про шо..мучиться дівчинка.личко змарніло.думає собі гадає а як їй далі бути?сидить у парку та й плаче(це вже стало її звичкою)..плаче.думку гадає..важко їй дуже..почав падати дощ.і капелька впала їй на плече..каже- не плач дівчинко.ану подивись на мене.бач?а я капелька бо плакала багато.а ти хочеш бути такою як я?...-а чом би і ні відповідає їй дівчинка...-ні не треба.це складно падати на землю і зникати,відроджуватись і знов зникати.не плач тільки і все буде добре...-справді?ти так думаєш?.....НІ!я це знаю.перевірено на власному досвіді.не плач.на тебе чекає кохання....-він мене не любить...-а то не він,а молодий юнак.он він там гуляє.ви ще не знайомі,але є шанс шо саме у вас обидвох все буде добре.знаєш він теж страждає...-так?.......засяяло сонечко капелька випарувалась а дівчатко всміхнулось.всміхнувся і хлопець.зустрілись їхні погляди.хм.таки шось в тому є.може доля?а може вона не любила того?....що було далі?напевно знайомство,потім зустрічі і все таке інше:)