МІННІ ПОЛЯ

П”єса на одну дію

Тиша, ліс. Кінець жовтня, або початок листопада, що означає – дерева голі, а на землі добряче опалого напівперегнилого листя. Легкий туман.

Поступово з-поміж дерев стає видно мисливця. Він ступає повільно, несучи, судячи з усього, майже пустий рюкзак і рушницю. В нього бордова кепка.

Мисливець зупиняється і сідає на пеньок, після чого зразу ж встає - пеньок мокрий. Він кладе на пеньок свій рюкзак і сідає на нього.

Тиша, тобто – пауза

МИСЛИВЕЦЬ: Гарний день! Я б сказав: просто прекрасний!.. Шкода тільки, пташки відлетіли...

От така вона, природа! Зимою холодно, весною брудно, літом жарко, а восени – якраз... Тільки мокро. І пташок нема.

Пауза

Хоча, і весною буває нічо... Ну, і літом – зелено, весело. А зимою свята.

Я б сказав, кожна пора року має шось своє, хороше... Але все-одно – восени найліпше. Не рахуючи того, шо мокро... і пташок нема, звичайно.

Десь якраз після цих слів мисливець помічає, що зліва, з глибини лісу наближається якась фігура. Це солдат. Він в камуфляжі, брудному від багна. Солдат повільно і важко бреде, низько опустивши голову. Декілька разів він різко здригається, поглядаючи в бік пенька, де сидить мисливець. При цьому він вдає, шо не помічає мисливця, а той, в свою чергу, уважно вивчає солдата поглядом.

Солдат вже майже проминув місце, де сидить мисливець, обійшовши його по широкому радіусу, але раптом зупинився і підійшов ближче.

СОЛДАТ: Вибачте, а сигаретки не буде?

МИСЛИВЕЦЬ: Не курю

Довга, нічим не заповнена пауза

МИСЛИВЕЦЬ: Ну, і шо ж далі?

СОЛДАТ: (здригається) А шо далі?..

МИСЛИВЕЦЬ: Як „шо”?! Ну, „ добрий день, та те, та се”. А?

СОЛДАТ: (здивовано) Тобто?

МИСЛИВЕЦЬ: Я маю на увазі: куда йдеш, хлопче?

СОЛДАТ: Куда?.. Додому.

МИСЛИВЕЦЬ: Додому... В гостях добре, а дома краще – так кажуть?

СОЛДАТ: Мабуть так.

МИСЛИВЕЦЬ: Ну, медалі якійсь маєш?

СОЛДАТ: Маю одну, оранжево-червоно-срібну. Але я її загубив десь в лісі.

Раптом справа чути якесь гудіння, воно наближається. Це тролейбус. Солдат дивиться вгору і помічає дроти, які весь час були там. Тролейбус зупиняється за 2 метри від них. Двері відкриваються.

ВОДІЙ: Рі... (закашлюється) Рінь!

Пауза

ВОДІЙ: Рінь!

МИСЛИВЕЦЬ: (підводиться) Ну, це мій.

СОЛДАТ: А куди він їде?

МИСЛИВЕЦЬ: На фронт

СОЛДАТ: Ні, мені в інший бік

МИСЛИВЕЦЬ: Ну, тоді... Знаєш, я живу в К., це за лінією фронту. Три зупинки звідси.

СОЛДАТ: (злякано) Але ж там мінні поля!

МИСЛИВЕЦЬ: (усміхається) Я знаю.

Двері закриваються і тролейбус рушає. Солдат проважає його поглядом і продовжує свій шлях

кінець

квітень 2004