ВТРАЧЕНЕ Я

із Готфріда Бенна

VERLORENES ICH

утрата я уламок стратосфери

іон гамма промінню на олтар

поля. монади. хаосу химери

на строгості уборів нотр дам

дні через тебе ночі ці і ранки

вони роки безсніжні, без плодів

вони пустоти швидше аніж рани

а світ - в тобі?

і де ці межі, де початок, де?

даєш, втрачаєш - ілюзорність

це тільки гра тваринна є

за гратами ти цими - знову?

бо це оскал твій. зорями - не нудь

сплетіння смерть одна основа

це круговерть народів, Каталаун

твій прах розмелює на жорнах

Світ вимолочений. і час і простір

колес прогресу шум і стук

куди ж спрямований цей промінь

а міф - це тут?

Який це час - це вечір, синій -

вітання чи прощальний спів?

Твій Вертер - він - без пудри сірий

ти станеш ним?

тоді, коли досягнеш середини

коли твій геній оживе - слова

вони - поводирі, стада - єдині

вони самі - ця чаша, що одна

їх рана, плоть від плоті всіх

і хліб їм іжа, і вони - той час

який завжди далекий - вічність він

наповнюючий - що втрачаєш..

* * *

Verlorenes Ich, zersprengt von Stratosph?ren,

Opfer des Ion - : Gamma-Strahlen-Lamm -

Teilchen und Feld - : Unendlichkeitsschim?ren

auf deinem grauen Stein von N?tre-Dame.

Die Tage gehn dir ohne Nacht und Morgen,

die Jahre halten ohne Schnee und Frucht

bedrohend das Unendliche verborgen -

die Welt als Flucht.

Wo endest du, wo lagerst du, wo breiten

sich deine Sph?ren an - Verlust, Gewinn - :

ein Spiel von Bestien: Ewigkeiten,

an ihren Gittern fliehst du hin.

Der Bestienblick: die Sterne als Kaldaunen,

der Dschungeltod als Seins- und Sch?pfungsgrund,

Mensch, V?lkerschlachten, Katalaunen

hinab den Bestienschlund.

Die Welt zerdacht. Und Raum und Zeiten

und was die Menschheit wob und wog,

Funktion nur von Unendlichkeiten -

die Mythe log.

Woher, wohin - nicht Nacht, nicht Morgen,

kein Evo?, kein Requiem,

du m?chtest dir ein Stichwort borgen -

allein bei wem?

Ach, als sich alle einer Mitte neigten

und auch die Denker nur den Gott gedacht,

sie sich dem Hirten und dem Lamm verzweigten,

wenn aus dem Kelch das Blut sie rein gemacht,

und alle rannen aus der einen Wunde,

brachen das Brot, das jeglicher geno? -

o ferne zwingende erf?llte Stunde,

die einst auch das verlorne Ich umschlo?.