До нашого берега завжди щось приб'ється

Посеред коридору, якраз біля комп’ютерної аудиторії, постала дивовижна картина. Гуру в оточенні ледь не цілої групи дівчат з молодшого курсу розказував їм щось неймовірно веселе. Вася аж Вову притягнув побачити це кіно.

- Невже Гуру всі їхні імена знає? – дивувався Вова.

- Зараз перевіримо, - і Вася гукнув на весь коридор. – Макс, познайом нас із дівчатами!

Гуру немовби корова язиком злизала, а дівчата лиш здивовано глянули на двох «даунів», що сполохали їхнього угодника.

- А ти сам познайомитись не можеш? – звернулась до Васі висока білявка Христина, найсміливіша з подруг, що, видно, була із Гуру добре знайомою.

- Звичайно, що можу, - Вася познайомився з дівчиною і продовжив. – Просто у Гуру це краще виходить, він дівчачі імена легше запам’ятовує.

- Який він Гуру?! – нахабно втрутилась в розмову друга дівчина з грубим чоловічим голосом і такою ж статурою, з якою Вася навіть знайомитися не став. – У нього ім’я є!

- А ім’я Гуру ми йому дали, - підтримав друга Вова.

- Макс навіть мухи не образить, - дівчата одна поперед одну захищали Гуру, - а ви його так безцеремонно принижуєте, шпильки йому ставите.

- І, взагалі, нам на компи пора, - поквапила подруг третя.

- Нам з вами по дорозі, - в один голос сказали архаровці.

Христина Васі сподобалась. Він зайняв сусідній із нею комп і старався по-всякому розговорити та розвеселити дівчину. Коли ж розмова заходила про Гуру, Христина, а разом із нею й інші подруги, стіною ставали за ним. Гуру в цей час потів над завданням з інформатики, але, бачачи, що Вася з його подругами вже знайомий, встигав відриватися і втручався в їхню розмову.

- Ти забув, що ми не говоримо з тобою? – Христина з-під лоба глянула на Макса, а Вася поцікавився, у чому річ.

- Він каже, що мої слова його зовсім не хвилюють, - Христина все ще не зводила погляду з Гуру, - я й образилась.

- Вибач, я не хотів. Знову щось ляпнув не те, - і на знак примирення Гуру своєю щокою потер щоку дівчини, що викликало гучний регіт у Васі.

Вова сидів трішки далі, тому не зауважив до кінця всіх дій Гуру. Йому здавалося, що Макс, як нормальний мужик, солодко і міцно поцілував красуню, а тут такий чукотський вияв прихильності. Та Вася все пояснив другові, і незвичне розміщення у Гуру ерогенних зон принесло їм обом вдвічі більше радості.

Вася і Вова, хоч красивих дівчат страх як любили, але їм чомусь у цьому плані постійно не везло. Дівчата сахались від них як від вогню. На питання «Чому?» архаровці і самі відповіді не знали. Христина теж не була винятком. Посидівши хвилин з п’ятнадцять в Інтернеті, вона забрала свою мужикувату подругу й решту одногрупниць і покинула аудиторію. Архаровці вкотре залишилися ні з чим. Роздратовані невдачею, вони стали чіплятися до Додіка, якого на той час знову тривожила депресія, і він мичав до комп’ютера.

Не витерпівши лихої долі, Додік теж залишив комп’ютерну аудиторії, а на його місце сіли дві дівчини. Не встигли вони й комп’ютер включити, як зауважили Гуру, що сидів поряд і не відривався від складної роботи. Видно, була у Макса якась внутрішня сила, що немов магніт притягала представниць прекрасної статі, ось тільки він сам не умів користуватися цією силою. Бачачи, що симпатичний хлопець ніяк з набором тексту справитися не може, дві подруги стали йому помагати.

Дівчата, якщо можна було їх так назвати, красою не вражали. Одна вже й забула, що означає слово «талія», а друга взагалі була представницею якихось неформальних рухів, на що вказували чорні шати, неприродній воронячо-чорний колір волосся і безліч ременів на руках. Побачивши, яка публіка захопилась їхнім другом, архаровці ледве стримували сміх. «Завжди до нашого берега щось приб’ється,» - говорив, підморгуючи другові, Вася, та дівчата, захоплені Максом, не чули цієї народної мудрості. У архаровців настрій, зіпсований Христиною, враз покращився. На компи, за якими сиділи, вони не звертали уваги, а лишень, затамувавши подих, спостерігали за залицянням до Гуру.

Година вже десь пройшла, а одноманітна картина Васі і Вові відверто набридала. Дівчата наввипередки тислись до Гуру, підказували все, що треба, і додатково, а він лиш прислухався до їхніх порад, періодично дякуючи за допомогу. Вася бачив, що ні знайомитись, ні продовжувати стосунки Гуру не має наміру, і вирішив поквапити події:

- Дэвушки, дэвушки, как вас зовут? – одягнувши свою фірменну кепку, з кавказьким акцентом звернувся Вася до неформальних елементів.

- Старости, - навіть не глянувши на Васю, відшили його ті.

- Майте совість, Макс вас на каву запросити хоче, признатися соромиться, а ви до нього з холодком якось.

- Нікого Макс на каву не поведе. Макс до дев’ятої години текст набирати має, - розчарував подруг Гуру, у яких вже й надія в очах блиснула, що недарма вони цьому красунчику допомагають.

- Макс, будь хлопом, - не вгавав Вася.

- Тобі треба, ти й веди! – відрізав Гуру.

- Помагають тобі, а не мені… От, скажи чесно, - продовжив Вася після деякої паузи, ледве стримуючи іронічний сміх, - правда, симпатичні дівчата?

- Всі дівчата по-своєму симпатичні, - з прихиленою на руку головою, серйозним лицем і розумними фразами Гуру скидався на давньогрецького філософа.

Чорній неформалці і її безформенній подрузі було на руку, що Вася так активно їх сватає до Макса, та категоричність останнього все більше і більше вбивала у них всяку надію. Подруги були виховані явно не по-дівчачому, точніше не були виховані взагалі, бо після закінчення роботи почали безцеремонно до Гуру чіплятися:

- За роботу шоколадка належиться.

- Ось, дівчата, дуже вам дякую, - і Гуру дістав зі свого продзапасу дві шоколадки.

Старости такої практичності від нього не очікували, тому стали ще більше нав’язуватись:

- Ми живемо тут зовсім близько, а надворі смерклося, самим іти страшно. Ти ж не відмовиш дамам у надійному плечі?

«Ще одні дами,» - згадав собі Вася недавню історію з «дамами», яких він уміло відправив до Петрової бабці.

А подруги все більше і більше старались обкрутити Максима, який далі залишався твердим немов камінь:

- Ми з хлопцями домовились на більярд іти, а я свого слова звик дотримуватись.

- Давай, Макс, поспішай, фінал сьогодні, - міг Вася і далі продовжувати сватання, але не став, бачачи, що ці дівчата не тільки красою неземною вирізняються, а ще й, м’яко кажучи, неідеальною поведінкою, тому друга треба було рятувати.

Ледь не через чорний хід вивели Макса архаровці, бо старости були готові стрімголов гнатися за своєю симпатією. Сам Гуру був згоден грати безліч партій з хлопцями, а потім ще й в кафе печінку псувати, лиш би нахабні й розпутні неформалки від нього відчепилися. У більярдній він вже почувався впевненіше й бурчав, що це Вася йому стільки клопотів приніс.

Макса трохи непокоїло, що старости і надалі до нього приставатимуть. Коли наступного дня він прогулювався з друзями по парку, а назустріч ішли ці подруги, бідний Гуру в три погибелі згинався і ховав голову за свій РД, та хвилювання були марними. Цього разу старости були в компанії таких же, як і самі, з ніг до голови чорних неформалів, стать яких на перший погляд годі було визначити. Зрозумів Гуру, що цей нервовий для нього вечір був для старост всього лиш пошуком нових вражень. А тут враження нарешті знайдені, порожнеча заповнена, і він може зітхнути з полегшенням. Постійні і глибокі стосунки не для таких як старости.