Людина

«Стою на краю – на краю всіх кінців,

На кінцевому шляху кінця

І без задніх думок, і без зайвих ходів

Я стараюсь найти вороття

…. У життя.

Клітка боляче схрещених пальців,

Поламались залізні прути

Я нарешті у світ, на кінець увірвалась,

Та мені би пора вже іти

…. В мої сни

Я стою на краю і падає небо

У мої благальні долоні,

Я приймаю його бо мені того треба

Щоб і далі побути в не волі

…. Така моя доля

Така моя доля – жити!

Та жити не тим чим живуть.

Власноруч торбу щастя кроїти

І нехай вже буде як будь.

…. А тим часом забудь»

І забудьте ви всі про людину,

Про людину вам зовсім незнану,

Про людину від господа вільну

Про людину, якої немає…