Ранок
elfiyka, 20.11.2008 року
Ранок зустрічає холодною мжичкою
Туманом вітряним, блискучим інеєм
Їм підставляю лице з усмішкою
Хмари закутують фатою білою
Мов наречену, щоб не замерзла
Щось двійників забагато в калюжах
Їхні життя як в кривому люстерку
Паралельно моєму проходять байдуже.
Не відстають і не здоганяють
Кожне в своєму малому Солярисі
Вихід шукають по колу, по краю,
Законсервовані навіки від старості.
Дерева шумлять монотонно-привітно
Немов вчать напам’ять давні послання
А небо на сході шаріється вітряно
Знявши для сонця фату із туманів.
| Рейтинг | Оцінили |
|---|---|
| 4 | Sehrg, Cristina, azbest, kuraj. |
2008-11-20 23:56:40
Законсервовані навіки від старості. - це класно придумано, а так нецікаві в тебе ранки, хоча в тебе своя романтика. да, і ще все ж таки класно коли вітер зустрічає мжичкою, але знову ж таки в мене це не такий образ. ти десь там ідеш, бачиш калюжу, а я мене вітер зустрічає з шострого поверху тією ж мжичкою , тільки різниця і тому, що я бачу такі хвилі з тої мжички, які не бачиш ти. знає, вони так в ритм вітру виникають і летять тобі в писок! шуууурррр! так, знаєш? шшшууууррр!!! ну короче, ти маєш знати то. так класно, що хочеться до них стрибнути. а потім ти йдеш такий радий з балкону. і грієшся біля електричної плитки. підігріваєш котлети, жариш яєшню і кидаєш на сковорідку хліб, щоб був гарячий і сунеш ту сковордіку в в кімну, а там таке фффуууууююввуууу! і десь далеко шшшшуууууррррр!!! ттрррр! по підвіконнику. тутутутуу по вікну! класно тааак!...