На першу сторінку
 
РеєстраціяЗайтиВідновити доступ
ЛітКлуб лого
всі твори проза поезія інше рецензії форум автор

А ми живемо.

Фома Пугаляк, 26.11.2008 року



Стій. Ти щось пропустив. Що? Заголовок. Прочитай ще раз. Ну, ще раз. І ще раз. Що відчуваєш? Нічого. Сказати тобі чого так? Не мели дурниць про відсутність контексту. Насправді ж людина не звертає уваги на такі дрібниці. І я не кажу про заголовок як частину тексту, а про сам зміст того речення. Скільки простих речень при читанні ми пропускаємо, не вдумуючись? Гадаю багато. Не таємниця - ставлення до таких речень є суто формальним. Є, та й хай буде. Чи це правильно? Чи не має воно більше змісту ніж часом вкладені в довжелезні речення беззмістовні роздуми?

Почнемо з початку. Що робить твір таким, яким він стає в очах читача – марудним, вишуканим, прекрасним, подібним, специфічним, цікавим, неприємним? Так, твоя правда. Сам читач. Й нічого поганого в тому немає, якщо не ставитися до нього самого, як до частини аудиторії. Інакше ж розмова піде про попсу. Наприклад, судячи по заголовку можна накатати кілька затхлих абзаців з сюжетом про самогубців або ж фентезі про якихось істот на грані вимирання. Піпл схаває? Ого, ще й як. При тому не забути вдарити пару разів по загальних моральних переконаннях, посолити сльозами і вкінці влупити якесь життєстверджуюче гівно. Гівно, але ж смачно, виявляється. Підемо іншим шляхом. Нехай заголовок є лише приманкою. Наприклад, напишемо його великими й малими літерами. Так, щоб утворилося ще одне-два слова. Дайте подумати… а МИ живеМО. Далі вкладаємо всю душу в своє творіння і розписуємо яке ж то красиве диво - вечірнє місто, припорошене вологим снігом, що ось-ось здається, від ваги погляду впаде з дерева на шию, тим самим пригадуючи нам нещасливе кохання, котре, поза всякими сумнівами, схоже піпєц на обвал холодної аморфної бридоти. Стоп. Не пропустити можливості посперечатися з собою шизофреником на тему варто любити чи ні, чи можна вірити людині котра тебе зрадила, як то добре було б попити чаю з Зимою і так далі, варіантів безліч. Допоки не забув – всюди (тут наголошую ще раз – всюди!) варто накрапати трикрапками. Авторам чогось часто здається що у тому філософія не менша ніж в поїданні хотдога ложкою. Недомовки, глибинність, невтомне шукання правди… Я особисто завжди при читанні замість тих трьокраплинок подумки ставлю відповідне міжнародне слово на три літери. Раджу спробувати, вірші, наприклад, від того набувають цікавих барв. Але нехай, повернемося до простих виразів, які заповнюють текст й ніхто, навіть сам автор, їх не згадає через десять хвилин опісля читання.

Для чого взагалі писати те, чого ніхто не запам’ятає чи не прийме до уваги? Для заповнення марудних прошарків поміж справді вартісних слів та їх сполучень? Авжеж. З другого ж боку саме вони в’їдаються в пам’ять, якщо виголошують ту правду, яку читач має надію прочитати. Чи нагадують події, які прожив читач й кладе проекцію на себе. Так, панове. Так, панянки. Це називається гарною постановкою сюжету. Це називається оптимальним набором інформації. Якщо воно не є лишнім в тексті і йде справді зсередини. Тоді воно якось в’яжеться з самим текстом. Інакше для чого взагалі робити описи природи чи інтер’єру, якщо воно далі не фігурує в тексті? Пишеш про кімнату, отже читач-глядач має уявити як вона виглядає й для закріплення треба використати якусь річ з тієї хати. Інакше – сирий текст, набір літер.

Якщо ж мова йде про короткі тексти, то й взагалі варто уникати банальностей. Інакше ваших роздумів ніхто не зрозуміє. Сухо, в горлі дере – такі в мене виникають відчуття. Все буде суцільно забите розмаїтостями з яких витягнути щось не те що нереально, а й нецікаво. Максимум що буде досягнуто – «морально випердівся, можна братися до наступного шедевру». Насамкінець варто лише згадати про попереднє редагування перед публікацією.

-------

Як забутий епілог. Чогось з усіх можливих слів, котрі пропонує Ворд замість «Трахати» найбільше подобається «Трюхати». І що воно означає «Трюхати»?

Читати коментарі (14)
Рейтинг Оцінили Переглянули
5 Дмитро Лопатинський , Кориця , Тата Годецька , lvivgirl , Наталка Янушевич. 782
( написати коментар )
х
2008-11-26 13:31:31
це типу короткої лекції щодо написання опусів?
(відповісти)
Фома Пугаляк
2008-11-26 15:54:52
звідки в Вашій лексиці слово "типу"?
(відповісти)
х
2008-11-26 16:06:48
а що, якісь непорозуміння виникають щодо цього слова? та, зрештою, я можу пояснити значення слова: тип - означає властивість, ознаку, приналежність і т.п. до якогось певного поняття, явища, предметів і т.д. в даному коментарі, це відносилось до поняття лікцій надіюсь, відповідь моя була вичерпною, хоча, негарно відповідати питанням на питання...
(відповісти)
Фома Пугаляк
2008-11-27 10:41:59
а що таке лікція?
(відповісти)
х
2008-11-27 10:50:42
дуже смішно... та нехай, забудьте
(відповісти)
Фома Пугаляк
2008-11-27 11:16:21
гаразд. прошу вибачення. кава скінчилася того й такий злий). Маю бажання побесідувати з Вами). стукайте в 371706340. Якщо не боїтеся, звичайно)
(відповісти)
х
2008-11-26 13:32:18
о, доречі: ТРЮХАТИ і рідко ТРУХАТИ, -аю, -аєш, недок., розм. Бігти нешвидко, дрібною риссю (звичайно про коня). // Повільно бігти (про людину). // Їхати верхи, трясучись від нешвидкого бігу коня.
(відповісти)
slavchyk
2008-11-27 10:53:53
ого то розмови...
(відповісти)
Дмитро Лопатинський
2008-12-19 01:19:20
А чого ж ніхто навіть плюсика не поставив? Гм... Дивно... Автору: таке вживання трикрапки влаштовує?)))
(відповісти)
Фома Пугаляк
2008-12-22 11:42:30
Піде... )
(відповісти)
Кориця
2008-12-29 19:52:36
чудно
(відповісти)
Тата Годецька
2008-12-30 13:35:45
та! каг гаваріт таваріщь сталін(не той самий) : ми самі срьом сєбє пад ногі, шоб матєрітса аткуда ано взєлось:) переклад пишемо ...ню і називаємо її ...нею:)
(відповісти)
Фома Пугаляк
2009-01-22 16:34:55
не поніме. шо це начит?
(відповісти)
Тата Годецька
2009-01-22 22:12:56
всьо харашо:)
(відповісти)
( написати коментар )