На першу сторінку
 
РеєстраціяЗайтиВідновити доступ
ЛітКлуб лого
всі твори проза поезія інше рецензії форум автор

Спілка "Нове Життя"

Фома Пугаляк, 15.12.2008 року



Саме та дівчина, здавалось ніколи не божеволіла. Бодай раз, та й такого мені не судилося побачити. Так само, можу з впевненістю сказати, що плакати також не вміла. Це було щось схоже на скигління. Чи то на крик чайки, чи то на скрипіння важких бляшаних дверей. Мало того, відколи ми її тримали в себе ні разу не сказала чого їй хочеться. Ми ж не звірі і розуміємо все. Й можемо допомогти.

Її розуміння нашої роботи не вражало винахідливістю. Вона тільки повторювала раз у раз, немов заведений механізм – нелюди. Ну нелюди, ну той що з того? А хто зараз нормальний? Хто не калічить людські душі і не травмує психіки?

Не розповідатиму всю історію – ви й так її вже чули. Перехресний допит також проводили декілька разів. Можу тільки додати, що вибрали ми її цілком випадково. Та й не була надто винахідливою, про що я згадував. Її попередниця хоча б щось собі там в кімнатці на стіні шкрябала. Пізніше виявилося, що вона перераховувала наші імена і клички, придумані нею й конспектувала графік нашого чергування. Бодай якась розвага – побачити своє ім’я висіченим в камені. Видзьобувала пером шарикової ручки, втиснутим у скалку, видерту з лежака.

У всіх них вироблялися певні звички. Навіть не звички, а заняття. Ми любили спостерігати за нашими полоненими, бо в цьому крилася якась таємниця людини, позбавленої волі і вибору. Одна, наприклад, пару годин спостерігала, як павук плете павутину в кутку її камери. А щоб не набридало, кожного дня руйнувала його роботу і знов спостерігала. Інша, наприклад, малювала на стіні камери. Спочатку крейдяними уламками, котрі збивала зі стелі металевим горнятком. Пізніше затінювала рисунки болотом, яке ми приносили своїм взуттям у її невибагливу майстерню. Коли усі впевнилися в її художній майстерності, то навіть принесли мочалку і пару банок акварелей. Пізніше хтось з нас приходив, фотографував витвір і мив стіни. Фотографії дарували, звичайно, самій художниці.

Ще одна дівчина складала макраме з туалетного паперу. Вся кімната то вкривалася кораблями, то була засіяною ліліями і трояндами або ж ставала справжнім зоопарком. Вона просила сигарети і сірники. Але пізніше всі таки поплатилися за таку необачність. Їй захотілося палити свої витвори і мало не розгорілася справжня пожежа. Після цього ми вирішили, що пора би вже їй кидати курити. Або насправді починати, це з якого боку дивитися.

Була ще одна з тих цікавіших. Сиділа, ходила по камері кругами і щось муркотіла під ніс. Чогось подумали, що співає. При більш детальному розгляді виявилося, що муркотіла, щоб не забути власні поезії. Ну, ми не відразу зрозуміли. Ви ж знаєте, говорити з ними нам строго заборонено. Дійшло лише після того, як принесли їй піаніно й вона, посміявшись, попросила ручку й аркуші паперу, бо бачте, не пасувало їй писати на туалетному папері. Мушу визнати, в поезії я не розбираюся. Але після того, як ми стали висилати написані нею вірші в різні журнали і газети, камера наповнилася екземплярами, в котрих вони друкувалися.

Як на мене – то зовсім не злочин допомагати людям. Ви навіть не уявляєте, як це чудово воскреснути. Коли всі вже наплакалися вдосталь і тут ви приходите й раптом у всіх відбирає мову. А скільки радості. Так, я розумію, що тримати людину в полоні три місяці є злочином. Але ви ж розумієте. Воскреснути, покохати життя заново не кожен може. Для цього, власне, ми й працюємо. Тому наш заклад й називається «Нове Життя». Буду чесним – нікотра з наших жертв, а так ми їх й називали, хоча були вони жертвами самих себе, не скаржилася після курсу. Так, згідний, вони й навіть не здогадувалися для чого їх викрадали. Й виходили з камери настільки спраглими життя, що ви навіть собі уявити не можете. Ми лише знаходили дівчат, котрі перестали любити життя і щораз глибше лізли в баговиння депресії. Повірте, зараз ще не одна ходить й не знає для чого їй жити. Ми лише допомагаємо. Я не впевнений, що все завершиться добре й ми зможемо надалі працювати, оскільки ця справа може набути небувалого розголосу. А все зламалося тільки після цієї дівчини. Як не прикро, вона не зуміла знайти свого життя. Не все лікується. І добре, що ми це зараз зрозуміли. От і все, що я хотів сказати, Пане Суддя.

Читати коментарі (15)
Рейтинг Оцінили Переглянули
35 Рей , х , juraho , Twalve , , Дмитро Лопатинський , Ivan Saveman , Марта Славківна , kuraj , ol4ella , andri , John Lennin , nastia poberezhna , Анничка Ангелослова , Юлія Сніг , lvivgirl , Анна , ruda , Наталі , Vikulsija , Оксана Лепак , Роман Миронов , o_0 , d'Ante , В'ячеслав Шестопалов , Окайда , Nozomi Sarytobi , Hippie , Я , Сонце Місяць , бардак , Глід , Chiara Rey , Михайло Жаржайло , Іван. 1802
( написати коментар )
х
2008-12-15 21:04:16
цікава ідея :))
(відповісти)
Фома Пугаляк
2008-12-16 10:23:07
бути чесним - ідея не нова). Нею користувалися Кінг, Фаулз, Паланик). Вдячний за відгук.
(відповісти)
Дмитро Лопатинський
2008-12-17 19:17:58
Калібани ви, блін :))) В цілому дуже сподобалось! Тут, дійсно, є трохи і від "Корпорації "кидаю курити" Кінга, і від "Колекціонера" Фаулза, але в дуже своєрідній авторській обробці. +
(відповісти)
Фома Пугаляк
2008-12-18 10:44:13
ого. а Ви відразу знайшли паралелі). Дякую за відгук)
(відповісти)
Дмитро Лопатинський
2008-12-18 17:06:15
Їх нескладно було знайти))). Але повторюсь: штука дуже сильна, навіть з моральним нахилом!!!
(відповісти)
Марта Славківна
2008-12-18 17:54:25
як довершено!!!
(відповісти)
Фома Пугаляк
2008-12-19 10:16:49
дякую. до довершеності ще багато, адже редакції не проходило. тим не менше, вдячний)
(відповісти)
Марта Славківна
2008-12-19 22:04:27
редакція..не редакція.як на мене - головне враження від прочитаного))
(відповісти)
Фома Пугаляк
2008-12-22 10:49:35
так, згідний - головне враження, емоції, відчуття. Але інколи потрібно викидати фрази штибу "її мати померла при родах старшої сестри").
(відповісти)
kuraj
2009-03-02 17:45:42
ну й що що ідея не нова? хіба конче треба нової ідеї? кортасар писав не що а як - і в тому як було що))) плюс, короче)
(відповісти)
Vikulsija
2011-11-24 22:30:57

Коже кулінар готує одну й ту ж справу по-своєму...

Смачно, дякую...(і тут, мабуть, тре попросити добавки))

(відповісти)
Оксана Лепак
2011-12-31 19:29:41

цікаво) захотілось поміркувати над "новим життям")))

(відповісти)
d'Ante
2012-05-13 01:29:17

Хороший твір )

(відповісти)
Фома Пугаляк
2012-05-13 09:24:05

короткий коментар (КО)

(відповісти)
( написати коментар )