На першу сторінку
 
РеєстраціяЗайтиВідновити доступ
ЛітКлуб лого
всі твори проза поезія інше рецензії форум автор

НеВенеція, або ж Спосіб бути собою

Фома Пугаляк, 29.12.2008 року



Тепер мені постійно сниться Венеція. Вже думаю про те, щоб поділяти сни на „Венеція” і „НеВенеція”. Це смішно. Не знаю чи є у Венеції залізничний міст з перегону „Порічне” - „Великий Любінь”, котрий часто з’являється у венеційських снах. Або ж закинутий цегляний завод з Рудок. Тобто, не пригадую чи є. Венеційські сни цікаві тим, що не пам’ятаю їх до кінця. Лише знаю – двері електрички відчиняться, голос з гучномовця скомандує „Зупинка Венеція, не забувайте речі в салонах, бо їх заберуть цигани, вдалого відпочинку” і я, закинувши наплечника і вдягнувши рукавички, (невже у Венеції буває холодно?), виходжу, стрімголов вкидаю своє тіло у прорізь гідравлічних дверей, й опинившись знову тут, вдихаю морське повітря. Кажуть у Венеції страшенно смердить. Не відчув смороду, визнаю чесно. Також визнаю, що за всі свої подорожі ні разу не відчув ніякого запаху. Хіба тільки один раз, коли сидів в гуртожитку на шостому поверсі і відчув теплий вітерець, такий, якого не буває у січні.

Пусте. Продовжу про Венецію. Або ж ні. Спочатку про „НеВенецію”. Виявляється, я завжди у сні виконую страшенно важливі місії. Так-так. Справжнісінький терагерой. То викраду з літака дипломат з гвинтівкою, якою хтось хотів вбити покійного Байрона, то зірву теракт на околицях Бібрки, то знову ж таки, порятую Мераю Кері від цунамі у Одесі. Важкеньке життя, погодься? І ніяких тобі там орденів, визнання. Такий собі, сказати б, благородний герой. А от Венеція – зовсім інший сон. Відпочиваю після усіх перемог. Ні, одного разу мене таки вбили тибетські піонерки-матахарі. Але я воскрес і вони мене ще раз вбили. Мабуть, воскресати таки важко, бо більше не воскресав.

Зауважив, що венеційські сни не з’являються, коли сплю в обіймах своєї чарівної дівчини. Питав її, можливо вона натомість бачить Венецію. Ні. Всіх перепитав. Нікому не сниться Венеція. Хіба тільки один знайомий сказав що раз щось таке подібне було. Але по опису я зрозумів, що то ніщо інше як Бомбей. Справді яскраве місто. Тільки одне мені не сподобалося – Таврії на його вулицях. От вони точно не пасували там. Пусте, то ж не мої проблеми – нехай бомбейці їх і вирішують.

Так от, Венеція. Якщо б моя воля – жив би в цьому місті. Пусте, що у ньому поєдналися кохання зі смертю. Що одне, що друге не лякають, радше приємно лоскочуть нерви. Поселив би свою сім’ю на розі вулиць зі смачними назвами, щоденно брав би донку на резинку і чухрав би десь за місто ловити дзеркальних. У нас то вже давно не бачив лискучих рибин, так схожих на облізлі копійки радянського зразка.

Знайомий психоаналітик запитав чи маструбую я на світлини з Венеції. Я відповів, що ніколи не робив фотографій, коли там був, того й не можу займатися таким рукоблудством, та й не відчував таких потягів ніколи. Це не задовільнило його і він показав мені фотографії Венери Мілоської й запитав що відчуваю. Я сказав, що відчуваю його не надто адекватним у цій професії.

Знайомий з тур/агентства запропонував поїхати таки у Венецію. Він вважав, що побувавши в місті контрастів, мені перестануть снитися венеційські сни. Я розсміявся і зауважив, що в такому разі мені прийдеться стати його постійним клієнтом, бо ж невідомо куди почну подорожувати після цього. Вже краще мати якесь постійне місце подорожей, як на мене. Та й цілком достатньо тих поїздок, в яких можу перепочити поміж спасіннями світу.

Знайомий філософ, якось вислухавши мої розповіді замислився і, затягнувшись після ковтка пива сигаретою, мовив, що у кожного, мабуть, є своя Венеція. Я не став сперечатися чи запевняти його в просвітленні. Лише зробив висновок, що філософи після пива стають дещо ближчими до істини ніж звичайні люди.

Знайомий митець сказав, що я несвідомо прагну до цього поєднання красивого з огидним і насправді це сниться Львів. Зрештою, зауважив він, йому невідомі випадки, коли одне місто краде в іншого щось прекрасного й огидного водночас. Зрештою, зауважив я йому, чугунні мусорники у Львові є точною копією Краківських. Ну, окрім, звичайно, гербових знаків.

Знайомий грабар довго сміявся з моїх розповідей і повів мене до гробівця венеційського купця, котрого замордували якісь доволі злі суб’єкти у місті й Львівська Архідієцезія вирішила його за значні пожертвування костелу поховати на Личаківському. Я запитав що це за округлий знак на тильній стороні могили. Чи не значить він чогось венеційського, мовляв? Ні, відповів мені вусатий Харон, це печатка творця могили, коронний знак. Дивною мусить бути така людина, яка хоче залишитися у вічності з печаткою на чужому гробі. Ми посміялися і він пообіцяв мені сповістити, якщо ще хтось з Венеції з’явиться тут.

Знайомий нумеролог запитав чи пам’ятаю якісь числа з Венеції. Так, пам’ятаю, сказав, радіючи, що можливо він дасть мені якусь хорошу відповідь. Пам’ятаю будинок з номером 6Б і знаю, що коли йти залізницею до центру Венеції до буде рівно 1393 шпали. Він погортав Вікіпедію й заявив, що я був близьким другом Тамерлана і запитав чи снилася мені колись може Вірменія. На що я заперечив, що окрім Венеції снився ще Едем і Вавилон, а також річка Асіда але рідко, більше Лаука та висячі сади Семіраміди. Поки знайомий схвильовано рився в Інтернеті, я висловив припущення що він був ізраїльським козаком у Сіднеї і іграшкою - гумовим сльоньом в Джорджа Вашингтона, коли той був малим. Як наслідок – пророк вигнав мене під три чорти і прокляв якимись особливими прокльонами вуду.

Дотепер не покидає бажання зрозуміти чого ж завжди Венеція. Чого я прямую тими ж стежками і бачу себе частиною прекрасного міста; чому щиро вірю, що це місто створене для мене і воно кохає мене так, як я його надумані пейзажі; чому, проходячи повз картини мариністів відчуваю дивну ніжність; чого, коли бачу ті ж урни та левів на барельєфах та фасадах львівських будинків до мене повертається щось втрачене але все ж не своє?

Читати коментарі (14)
Рейтинг Оцінили Переглянули
9 Twalve , Дмитро Лопатинський , х , Рей , Vikulsija , kuraj , Leo , Юлія Сніг , calvin. 836
( написати коментар )
Марта Славківна
2008-12-29 23:27:11
шось..не знаю..якось нуднувато було читати.але скажу шо написано як завжди чудово))стиль гарний .але саме це чомусь обтяжило мене..
(відповісти)
Фома Пугаляк
2008-12-30 09:46:34
згідний. мало дії. але хотілося ще щось на скору руку нашкрябати перед новим роком)))). таааак, не надто почесно.
(відповісти)
Дмитро Лопатинський
2008-12-30 09:31:29
1) "В конце концов, запах есть нарушение кислородного баланса, вторжение в него иных элементов -- метана? углерода? серы? азота? В зависимости от объема вторжения получаем привкус -- запах -- вонь. Это все дело молекул, и, похоже, счастье есть миг, когда сталкиваешься с элементами твоего собственного состава в свободном состоянии. Тут их, абсолютно свободных, хватало, и я почувствовал, что шагнул в собственный портрет, выполненный из холодного воздуха." 2) "Во всяком случае, за последние семнадцать лет я возвращался в этот город, или повторялся в нем, с частотой дурного сна." 3) "Все, что в этом городе видишь на каждом шагу, повороте, в перспективе и тупике, усугубляет твою озабоченность и комплексы." 4) "А в счете самом окончательном, этот город есть настоящий триумф хордовых, поскольку глаза, наш единственный сырой, рыбоподобный орган, здесь в самом деле купаются: они мечутся, разбегаются, закатываются, шныряют. Их голый студень с атавистической негой покоится на отраженных палаццо, "шпильках", гондолах и т. д., опознавая самих себя в стихии, вынесшей отражения на поверхность бытия." И. Бродский "Набережная неисцелимых"
(відповісти)
Фома Пугаляк
2008-12-30 09:47:15
тра буде почитати). дякую. може я був Бродським? )))))))))
(відповісти)
Дмитро Лопатинський
2008-12-30 09:53:02
Ага)))) А Ви не читали? Є два варіанти: англійською та російською. Дуже класна штука. Як на мене, один із безперечних шедеврів російської прози!!!
(відповісти)
Фома Пугаляк
2008-12-30 11:00:32
маю як галичанин слабкість до кухонної політики. таким чином принципово навіть вірші Симоненка не читав) ну, хіба один про тишу)
(відповісти)
Дмитро Лопатинський
2008-12-30 11:13:06
я не порівнюю, але просто згадалось. був у нас в університеті хлоп, який мислив себе як найталановитішого у світі поета й принципово не читав інші вірші, бо вони, мовляв, хреново впливають на його стиль. зрештою, й писав він щось на кшталт "кохання-зітхання")))
(відповісти)
Фома Пугаляк
2008-12-30 11:59:35
я про прізвище Бродський вогорив). Нехай. Погоджуся з тим, що читати необхідно. Не цитуватиму вірша Ліни Костенко про плагіат, бо довго рити в Неті, щоб нарити. ----- Ви задумувалися над питанням стилю? Я напр., бачу за собою таємні гріхи трішки подібно писати до того, що останнім сподобалося. Того намагаюся відсторонитися від читання поганої літератури, а ну ж, сподобається?) Ні, справді цікаве питання. Пропоную розгорнути диспут).
(відповісти)
Дмитро Лопатинський
2008-12-30 12:08:19
Гм. Без питань. Тим більше, у світлі того вельми цікавого наукового диспуту, який ми з Вами вже розгорнули на сусідній гілці))) Над питанням стилю задумувався неодноразово. Хоча б тому, що колись писав диплом на тему "Засоби вирівнювання когнітивного дисонансу під час передачі авторського поетичного стилю (на матеріалі перекладів поеми Маяковського "Хмарина в штанах" німецькою мовою)" Такий собі цікавенький дипломчик вийшов) Та й кандидатську пишу на схожу тему. Наприклад, "вкидаю своє тіло" дуже нагадує "выйду, тело в улицу брошу я, дикий, обезумлюсь, отчаянием иссечась" Маяковського))) Хоча можу припустити, Ви зовсім не звідти взяли цей образ. Для продовження дискусії пропонуйте теми...
(відповісти)
Фома Пугаляк
2008-12-30 12:16:47
гаразд. переїзджаємо в "ІНШЕ". На порядку денному пункт 5. Різне. Питання стилю.
(відповісти)
Фома Пугаляк
2008-12-30 12:29:18
ага. ще хотів запитати. це правда, що вірш який закінчується "что за погода й.т.м." написав Маяковський? Бо до мене дійшли чутки, що він недалеко був від Подеревлянського).
(відповісти)
Дмитро Лопатинський
2008-12-30 12:35:16
вірш знаю, але про авторство Маяковського чую вперше))) та й не його це стиль (якщо в цьому випадку можна говорити про стиль))).
(відповісти)
Фома Пугаляк
2008-12-30 13:01:10
файно. бо я ше один його чув "радуйтєсь онаністи... машина для дрочки создана...". Цей напевно таки більше в його стилі). Але то так, поміж іншим)
(відповісти)
kuraj
2009-03-02 17:41:21
Він вважав, що побувавши в місті контрастів, мені перестануть снитися венеційські сни. це називається: Проєжжая мімо станциї, у мєня слєтєла шляпа а загалом усе дуже подобається. правда, ще не все прочитав.... тільки оте фентезійне поки що напрягло. може що фентезійне... може щось інше. не копався у власних враженнях.
(відповісти)
( написати коментар )