На першу сторінку

Реєстрація Зайти

Дмитро

Творів: 84

Проза

Як боляче втрачати осінь!

Поезія

Вітер-шмендрик заліз через вікна розбиті...

Жовтий колір — це ваш. Фіолетовий — мій

Енеї не знали, куди вирушає їх човен

Новорічне

Може, в день якийсь подзвониш ти,

Очі заплющив... і хочу побачити

самотній дуб, що виріс із трави

Прощання з Одесою

Вже сотні літ навколо йде війна

На світанку ранок мене питає

Просто так

десь небо пахне яблучним сиропом

Можливо, це ефект дощів

Допоки нас іще немає

Два голоси

Розмова для третьої особи без неї

гортанню вихаркане слово

Холодна сцена. Тіні. Катафалк

Пластилінове коло Амура

Постріл — дозріла вишня

Вітер вовком воліє вити

А на тій межі не з'явився ти

а давай відчуємо акорди

Два скельцi у серці

Прощалися під ранок дві свічі

Бувший в бувальцях знову побачить ніч

Кольором смутку потовчених днів

анітелень

За годину до смерті кохаю востаннє

біжележиця

Мов дощ, пройшла по моїх струнах

Ми так довго не-разом

Поцілунок у Руїнах

Колись давно, як я іще не був

Ось і все: кажімо на все добре

Зграї гігантів стають дрібнішими

Не виходжу надвір, коли сильно дощить

Іду за щастям, — щастя все не те

Він думав...

Зорепад. Хід планет. Грає вітер на плечі

Вузькі стегенця прожитого дня

Цей світ помер, вітаю, світе мій...

Грає дід на валторні сміло

Дивишся принизливо на порепані пальці

Сатир щоночі забирає в гори

Дивишся принизливо на порепані пальці

Немає сил сказати про вчорашнє

Кров на моїх зіницях

Ліс дихає осіннім шумом

я сміюся, щоб не заплакати

Я втечу, я проллюся дощем

Тебе я до порогу проведу

Я нарешті поза сюжетом

Мій біль нарешті досконалий

Бозна-скільки мене розчинилось у каві

Моя свободо! Спалюю вогні!

Життєвий килим. Влігся мудрий лев

Голова стомилась говорить

Остання смерть пройшла на самоті

Тюрма ночей на березі вогню

Щось проходить повз мене, згрубіле, сухе

В тобі помру... Заклеюю конверт

Останній лист. І я уже німий

Самотньо загорнулась в мої тіні

Скажи мені: ненавиджу. І все